Виховник року - Позакласний захід
П`ятниця, 09.12.2016, 04:52
Вітаю Вас Гість | RSS

Виховник року

Позакласний захід

     Тема. І ОСУШІТЬ МОЮ ГІРКУ СЛЬОЗУ...”
    Мета: познайомити учнів із відомою на весь світ родиною Степанових; виховувати почуття любові й поваги до історичного минулого і до солдатських матерів; формувати уміння й навички дослідно-пошукової роботи у школярів; розвивати почуття співчуття та милосердя до людського горя.
    Методи, прийоми, форми: бесіда, розповідь, виразне читання , пошукова робота, інсценізація; соціологічне дослідження...
    Обладнання: портрети членів родини Степанових; їх фотографії; записи пісень, мелодій („Степом, степом”, „Димить туман”, „На братських могилах”; „Реквієм” та ін.); відеозапис могили; виставка книг, ікон; репродукції картин („Мадонна Бенуа” Рафаеля, „Богоматір” Васнецова...); дві великі хустки (чорна і біла); епіграф; троянди з краплинками роси; лавровий вінок, на листочках якого записані прізвища письменників (Наталя Баклай, Степан Крижанівський, Валентин Бичко, Антоніна Листопад, Степан Литвин, М.Вінграновський, Олесь Гончар, Андрій Малишко, Семен Гордєєв, Б.Мозолевський, О.Довженко, Микола Негода, Любов Забашта, Іван Нехода, В.Затуливітер, П.Омельченко, Дмитро Іванов, Олег Орач, В.Кобзаренко, Наталя Терещенко, Ліна Костенко, Роберт Третяк, Борис Харчук); комп’ютер, телевізор, DVD, диски...
     Структура усного журналу:
1 ст. – „Сирітська”;
2 ст. – „Патріотична”;
3 ст. – „Оптимістична”.
     ХІД ЗАХОДУ
     І. Класний керівник (КК).
Перше квітня – день відомий.
Усі добре знають:
Різні нації й народи
День гумору поважають.
Проти свята ми не маєм нічого такого,
Та є речі більш серйозні,
Про них піде мова.
Недоречно ж сміятися, коли гинуть люди у Японії,
Коли жінка у Донецьку викида дитину,
Коли в інтернаті діти чекають на рідних,
Коли сльози, як ті роси, на обличчі дитини... (К.1)
Посміхатись, жартувати будемо пізніше,
А поки що відкриваєм свою першу сторінку. (К.2\\ „Сирітська”)
 
КК. На жаль, сьогодні в Україні стільки відкрито інтернатів, що диву даєшся. Невже українські жінки перестали любити дітей?! Погляньте тільки на карту. Ціла мережа сирітських будинків. А де ж їх батьки?!
 
Уч. Знов питають діти в інтернаті - (К. 3)
При живих батьках самотні і чужі –
- Де ви, мамо? Де ви зараз, тату?
Тьотю, а які вони, скажіть?
Заглядає у віконце надвечірок,
Поруч вулиця святкова гамірна.
Знову люди вивели собачок –
Що за моду вибрали таку?
Ледь дитя забуде...
Знову сльози, сльози... (К. 4)
Невимовно, боляче кричить:
- Мами, я своєї мами хочу!..
- Мамо, мамо, скільки вас чекать?!.
 
Рубрика "Цікаво знати"...
 
ІІ. КК.Матусі, матусі... Сучасні матусі... Які вони різні!..
Вам, діти, дуже пощастило, бо поряд  сидять ваші хороші, милі неньки. І хоча кожна думає про своє: тільки на годинку відпросилась із роботи, треба сьогодні вирішити море проблем, - але вони - ваші... Вони завжди з вами!.. Давайте їх сьогодні здивуємо, доведемо, що ви майже дорослі і можете говорити про серйозні речі. А допоможе нам у цьому історія про одну чудову жінку, яка свого часу народила аж 15 дітей...


Друга сторінка усного журналу називається „Прийміть гірку мою сльозу...” (К. 7)
Епіграф:                                                                                                                                              ...То ж чим мені в цю пору (К. 8)
Вас розраять, нене ?
Прийміть гірку мою сльозу –
Найбільшу подяку від мене.
Б. Мозолевський
Не ради забаганки чи моди розкажу я вам сьогодні про Матір, Берегиню роду Степанових, – Єпістимію Федорівну (К.9). А задля того, що дехто з сучасних дітей взагалі не чув про неї. Її портретів немає на стінах наших квартир...


 
ІІІ. Уч. Остання сторінка нашого журналу називається „Оптимістична”.
КК. ... Милі наші матусі, напевно, ви теж часто молитесь за своїх дітей, щоб було в них усе добре. Бажаю, щоб на ваших обличчях з’являлися тільки сльози радості й гордості за своїх дітей!..
 
Уч. Що знаю я про людське серце (К. 37)
І про сльози на лиці?
Я – хлопець. Я маю Сонце.
Сонце це – це мати моя!
 
Уч. О, скільки мами лиха забували – для добра усе;
гріхи прощали скільки – всі ж ми не святі... (К. 38)
Але з’являлася сльоза - ота маленька крапелька,
що все перевертала у житті.
 
Уч. На ній колись твоя родилась лагідність,
На ній тепер хай гордість вироста...
І, може, справді треба і відплакати,
аби у мами посмішка цвіла. (К. 39)
 
КК. Дорогі наші матусі, осушіть свої сльози, частіше посміхайтесь!.. Миру вам, злагоди, щастя в кожну родину!..
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 39
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0