Виховник року - Анотація досвіду
П`ятниця, 09.12.2016, 04:50
Вітаю Вас Гість | RSS

Виховник року

Анотація досвіду

 

АНОТАЦІЯ ДОСВІДУ РОБОТИ
класного керівника 8-А кл.,
вчителя-методиста НВК: ССЗШ І ст. з поглибленим вивченням іноземних мов –
гуманітарної гімназії №1 ім. М.І.Пирогова м.Вінниці
ШАЛАГІНОВОЇ ОЛЬГИ ВОЛОДИМИРІВНИ
Вінниця - 2011
 
 
Серце віддаю дітям.
В.Сухомлинський

Учитель повинен знати і відчувати,
що на його совісті – доля кожної дитини
.
В.О.Сухомлинський
 
     ТЕМА САМООСВІТИ. МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ.
     МЕТА. Набуття молодим поколінням морального досвіду; успадкування духовних надбань українців.
     ПРОВІДНА ІДЕЯ. Прилучення школярів до загальнолюдських і національних морально-етичних цінностей.
    КРЕДО: "ВІД ВИХОВАНОСТІ РОЗУМУ ДО ВИХОВАНОСТІ ДУШІ". 
    
        РІВЕНЬ АКТИВНОСТІ. На етапі розбудови нашої держави, коли не тільки скрутно матеріально, а й знецінюється поняття моральних чеснот, у певної частини соціуму  поглиблюється криза людського духу, частішають прояви споживацької психології, ринкового прагматизму, особливого значення набуває проблема формування гармонійної, духовно зрілої, морально грамотної особистості.
     ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ. У виховній роботі з учнями акцентується увага на проблемі моральності , менталітету українського народу, усвідомленні та розумінні своєї істинної, духовної природи, свого призначення у світі в умовах радикальних, соціально-економічних змін. Це сприяє становленню духовної та моральної особистості школяра, вибору ним власного місця в житті, формуванню вмінь та навичок використовувати досягнення людства для пізнання життя, самого себе, природи...
      Отже, формування духовно зрілої, творчої особистості, яка будуватиме своє життя на національних моральних цінностях , цінностях гуманістичної ідеології, громадянської відповідальності та найкращих зразках української культури, - такі завдання стоять сьогодні переді мною, - класним керівником 8-А кл.
      Шляхи розв’язання цих завдань знаходжу, по-перше, у творчій спадщині Г.С.Сковороди („пізнай самого себе”), по-друге, у творах відомого українського педагога В.Сухомлинського, по-третє, у роботах знаменитих педагогів – А.Макаренка, Ш.Амонашвілі, Є.Ільїна, по-четверте, у нормативно-правових документах, які стосуються морального виховання: Закон України „Про освіту”, Закон України „Про загальну середню освіту”, Указ Президента України „Про національну доктрину розвитку освіти”(2002), Указ Президента України „Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя”(2002), Національна програма виховання дітей та учнівської молоді (2004), Програма „Основні орієнтири виховання учнів 5-12 кл. загальноосвітніх навчальних закладів України” (наказ Міністерства освіти та науки України від 17.12.2007, №1133), Методичні рекомендації щодо організації виховної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах; по – п’яте, у творах Білецької І. („Вирішення моральних завдань як метод виховання цінності іншої людини”), Бутової О.( „Моральне буття людини важливіше від буття матеріального”), Відмиш Л.І. („Моральне виховання в загальноосвітньому навчальному закладі”), Гамрецького І. („Соціокультурна ситуація і моральний розвиток особистості” ), Малихіної Т.
 („Моральне становлення особистості підлітка на сучасному етапі” ), Шемшуріної А.І. („Моральне виховання школярів”, „Морально-етичне виховання школярів” та „Психологічне забезпечення морального виховання”) тощо.
      Ще Василь Сухомлинський стверджував, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – „ніжною квіткою чи засушеною корою”, і наголошував, що робота класного керівника – це творчість, а не буденне заштовхування знань про культуру поведінки та моральні цінності у голови дітей. Тому приходиться всю свою виховну роботу будувати, враховуючи темперамент, тип дитини, намагатися поважати її особистість, сприяти розвитку її духовності та творчості.
     Для вирішення цих питань були поставленні такі завдання: 
     * допомогти учням набути знань про морально-етичні норми, принципи та правила суспільної поведінки;
     * виховувати морально-етичні почуття до оточуючих;
     * формувати моральні ідеали, переконання та стійкі навички;
     * створити комфортні умови для розвитку і реалізації моральних можливостей школярів;
     * вивчити індивідуальні особливості та потреби учнів і відповідно планувати роботу з ними. Мова йде про проведення соціометричних досліджень, психокорекції, тестування, анкетування, діагностування, особливо – „важких”, гіперактивних та обдарованих дітей.
      Ні для кого не секрет, щоб виховати гарний колектив, потрібно дуже ретельно попрацювати класному керівнику з самого початку: обробити анкети для первинного знайомства, побачити проблеми, визначити потенціал учня та колективу, окреслити завдання на майбутнє.
      Допомогти в цій роботі покликане „Положення про класного керівника навчального закладу...”, однак перелічені в них обов’язки важко перетворити на чітку програму дій, тому що сучасні діти, надивившись фільмів по телебаченню, „поспілкувавшись” із комп’ютерами, не хочуть нікого слухати.
       Недарма у програмі „Основні орієнтири виховання в загальноосвітніх навчальних закладах” зазначається, що „...стан духовної культури та моралі суспільства як у світі, так і в Україні викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїм масштабом становить глобальну соціальну проблему...
     Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності”.
      Отже, сучасне українське суспільство переживає моральну кризу, яка особливо небезпечна своїми наслідками для молоді.
       Переконана, що значна відповідальність за виховання дітей покладається саме на педагогів. Так, науковці стверджують: „Усе, що здійснюється в процесі виховної роботи: формування поглядів, переконань, ідеалів, світогляду, інтересів, захоплень, як у фокусі, сходиться в особистості вчителя – наріжному камені виховання”.
       Але чи здатен класний керівник створити нормальні умови для морального виховання сучасних школярів?
       На це питання однозначної відповіді немає, тому що цілий ряд правопорушень і злочинів, які здійснюються учнями впродовж останніх років, спонукає неодноразово звертатися до основ морального виховання і спробувати знайти прогалини в педагогічній діяльності з цього напрямку. Саме тому, взявши ще у 2007 році п’ятикласників, я вирішила розробити виховну програму „Моральний розвиток особистості дитини на сучасному етапі”.
     Дана програма складається з двох частин:
1) 5 – 9 кл. (5 років);
 
2) 10-11 кл. (2 роки).
Вона  вміщує в собі такі модулі:
 
І.    1.Основа знань – моральність (5-й кл.).
      2. Про прекрасне в людині (6-й кл.).
      3. Сума етичних знань (7-й кл.).
      4. На любові світ тримається (8-й кл.).
      5. Учинки характеризують людину (9-й кл.).
 
ІІ.   1. Твори добро! (10 кл.).
       2. Найкращий вибір у житті... (11 кл.).
       У кожному модулі ставляться свої завдання.
       Вважаю, що програма, складена класним керівником на 1-2 роки, не дуже ефективна, тому що не видно, як саме „розкриваються” діти з 5 по 11 кл. В усьому має бути послідовність, науковість та системність.
      Так, проводячи перші виховні години та бесіди у 5-му класі, я пропонувала учням оцінити себе, а отже, пережити радість за свій конкретний учинок, за проявлені справедливість, чуйність, доброту, порядність та уважність; намагалась знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, використовуючи метод диференціації. Скажу чесно: було важко, адже в класі, в одному колективі навчалися діти з різними характерами, уподобаннями, бажаннями, здібностями, можливостями. Але всі вони з дитинства обдаровані: хтось - чудовий художник, хтось- чарівний музикант, хтось- юний поет, хтось - наполегливий спортсмен (у класі понад 10 золотих, срібних, бронзових медалей з різних видів  спорту:  плавання, великого тенісу, хокею, карате...).
      Наші учні займають призові місця і під час проведення різноманітних шкільних та міських конкурсів:
     1) конкурс творів: „Велична праця, вчителю невтомний, дарована від Господа тобі” (Дячишена Віолетта,         2-е місце), „З журбою радість обнялась”, „Гідні умови праці – основа достойного життя”, „Безсмертний подвиг українського народу” (Ясиновський Олександр, 2-е м.), „Разом - до об’єднаної Європи!” (Ткач Олег, 2-е м.);
     2) мистецькі акції ( роботи Ткача О. та Ясиновського О. постійно відзначаються оригінальністю);
     3) шкільні конкурси: „Козацькі забави” - 1-е місце, „Чарівна україночка”- 3-є місце,
„Містер школи -2010”– 1-е місце,  „Останній герой”– 1-е місце;  „Зимова красуня - 2011” – 1-е місце тощо.
     При цьому важливою є взаємодія виховних впливів родини і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати тісний зв’язок із батьками, відвідувати сім’ї своїх учнів, спостерігати за умовами життя, стосунками в сім’ях своїх вихованців, залучати батьків та бабусь до шкільного життя школярів, до щорічного відвідування дитячого будинку у Вороновиці тощо.
     Велику допомогу в оформленні кабінету, виготовленні наочності для виступів на позакласних заходах надають мені батьки. Саме з їхньої ініціативи фотографуються всі свята, знімаються деякі відкриті уроки та виховні заходи. Разом із батьками та меншими братиками і сестричками діти готуються до проведення спортивних ( „Я –зможу!”, „Снайпером будь!”), фольклорних („Козацькі забави”, „Андріївські вечорниці” ), родинних свят („Все починається з любові”, „Тільки родина, як зірка єдина...”, „Не гасне вогнище родинне”), літературно-музичних композицій („Народ пам’ятає, народ славить”), шкільних презентацій ( „Мій клас - моя родина”, „Сімейна символіка”, „Класна символіка”), акції протесту („Можливо, нам не виступати?!”), конкурсів („Чарівна україночка”, „Останній герой”, „Містер школи - 2010”, „Зимова красуня -2011”).
      Без участі батьків не проходить і жодна мистецька акція („Портрет моєї родини”, „Податки очима дітей”, „Толерантність – запорука дружби” , „Новорічне диво”, „Гендерна рівність”, „Великодні дзвони” тощо).
      А вже якщо на екскурсію кудись їдемо (Київ, Кам’янець-Подільський, Львів, Карпати) чи на ковзанку йдемо, то обов’язково кількох мам, татусів запросимо, щоб і вони про дитинство своє згадали.
      Творча співпраця батьків, учнів, педагога продовжується і під час підготовки та при проведенні батьківських зборів, перед якими проводиться діагностування учнів, тематичне малювання („Підліткове колесо”, „Моя родина”, „Мої жахи та сни”,), анкетування („Загальні відомості про учня”, „Моральні якості школяра”, „Чим для тебе є школа?”, „Кишенькові гроші”), тестування („Геометричний тест”, „Чи вмієш ти слухати?” , „Чи схильний ти до наркотиків?”,„Який у тебе стиль спілкування?”, „Чи приємно з тобою спілкуватися?”, „Який ти є?”, „ Чи справжній ти друг?”, „Про що говорить твій одяг?..”).
     Готуються анкети та тести і для батьків ( „Психологічний тест”, „Тест для батьків”, „ Чи хороші ви психологи?”, „Як у вас із почуттям гумору?”, „Чи є у вас аристократичні схильності?”, „А як у вас із нервами?” , „Що споживаєте, те й маєте?”).
      Ось теми тільки кількох наших батьківських зборів: „Вплив снів і жахів на свідомість дитини”, „На совісті у вас – дитина”, „Рецепти виховання” для дорослих”, „Дещо про „батьківську” любов”, „Азбука родинного виховання”, „Батьківська влада і дитячі стреси”, „Школа – це не ваш особистий дім”, „Морально-психологічний клімат сім’ї, його вплив на формування особистості”,„Психологічне насилля й агресивна поведінка дитини”, „Про вплив на дітей молодіжних субкультур”, „Не будіть лихо!..”).
      Мені, як класному керівнику, дуже пощастило з батьками та учнями. Вони і модні, і креативні, і непосидючі, і занадто активні, і обдаровані, і гонористі, і спесиві, і... Різні! Але з ними цікаво. Вони ще чогось хочуть від життя, рук не опускають. Тільки й встигай за ними. А роки ж беруть своє...
     „Серце віддаю дітям”, - колись написав В.Сухомлинський. Будучи молодою, я не розуміла до кінця цих слів. Тільки тепер, маючи за плечима 24 роки педагогічного стажу, осягнула нарешті глибину цієї фрази. Адже це ми, класні керівники, щороку, щогодини, щохвилини вирішуємо чужі проблеми, „няньчимося” з чужими дітьми, а на своїх, рідних, навіть ніколи глянути. Це ми думаємо, як би не поранити душу дитини, і забуваємо про почуття коханого чоловіка. Це ми вчимо батьків своїх учнів, як слід розв’язувати сімейні конфлікти, і забуваємо при цьому подзвонити найріднішій людині – НЕНЬЦІ... Але хто, як не ми, класні керівники, маємо любити, плекати і оберігати кожну дитину?!.
     Нині сучасні діти, особливо підлітки, надто часто чують від дорослих, що вони не такі, як усі. Відтак, у дітей залишається два шляхи: змінитися, щоб стати „зручними” для батьків і вчителів,   або не дозволити зламати себе. І перший, і другий шляхи хибні. Адже стати занадто комфортним для дорослих – це втратити себе, не реалізуватися, не стати особистістю. Рано чи пізно таке перевтілення приведе до неврозів, болючих конфліктів, зламаних доль. Якщо ж протиставити себе батькам та вчителям, то це означає наступне: виштовхнути себе за межі колективу, соціуму, поповнити ряди ізгоїв. Система суворо обходиться з тими, хто не вміє чи не хоче вписуватися в її ряди.
     І тут виникають складні питання: „Що ж робити? Як зберегти наших учнів для школи, для батьків, для соціуму, для України?.. ”
     На всі ці питання є тільки одна відповідь – ЛЮБИТИ ДІТЕЙ. Любити, незважаючи ні на їхні вчинки, ні на наше невдоволення ними. Не потрібно класним керівникам засуджувати „чад”, а слід намагатися зрозуміти, чому вони чинять саме так, що лежить в основі їхніх учинків. За допомогою морального виховання (різних форм і методів) навчити оцінювати свої вчинки і при цьому не квапитися з висновками, не виступати в ролі судді, а бути старшим другом тощо. Чи легко це? Звичайно, ні. Адже інколи з’являються власні емоції на ситуацію (роздратування, образа, обурення). Саме в цей час потрібно подумати не про себе та свої амбіції, а про беззахисного, безпомічного підлітка, який чинить опір, бо відчуває свою слабкість і залежність від усемогутніх дорослих.
     Як же я намагаюсь налагодити діалог між педагогом і дитиною, як допомагаю підлітку розкритися? Використовую два головних правила:
1) не перебиваю, даю можливість розповісти про „гріхи”;
2) не критикую одразу.
      Недарма в Біблії сказано: „Не суди, та не судимий будеш”. Звичайно, обов’язково висловлюю своє ставлення до певних учнівських пустощів, але засуджую вчинки, а не дитину.
     Я розумію, що від мого уважного слухання учень відразу не зміниться і не перетвориться в ідеального. Ідеальних дітей немає і бути не може!
     Переконана, що лише терпіння, мудрість і любов до школярів допоможе у спілкуванні і мирному співіснуванні з ними. Лише справжні моральні цінності врятують у майбутньому дітей, допоможуть їм „вижити” у суспільстві. А мене, як класного керівника, уже ніщо не врятує...
                                    А в мене – ні канапи, ані спраги,
                                    А в мене – ні Анапи, ані Праги,
                                    Лиш гори документів із виховної роботи штабелями,
                                    Сиджу, чманію від них вечорами
                                     І маю море клопоту і суму –
                                    Благословен, хто класне керівництво придумав!
____________________________________________________

Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 39
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0